Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин
- старе повідомлення.
[ Re: Петрос Мармароський ] повідовив(-ла) - Текст повідомлення: Також якось довелось побувати на Петросі, або як ще старі люди кажуть в тій місцевості - Петрос Квасний. В січні 2008. Піднімався на Петрос хребтом, з місця злиття п.Квасний і п. Радомир.
Фактично шлях від злиття цих двох потоків майже не має тривалих горизонтальних ділянок, тобто доведеться постійно йти вверх і вгору :). Завали також присутні, і з січня 2008, навряд чи там стало краще. Зимою, звісно то все ускладнюється снігом, а після верхньої полонини- фірном, навіть місцями льодяною шкіркою, сніговими карнизами і можливими лавинами.
Після верхньої полоннини зимою є складнощі в орієнтуванні. До верхної полонини все досить просто, колись там можна було проїхати возом тому можна орієнтуватись по більше-менше відсутності дерев на осоновному шляху. Завали звісно доводилось обходити, але на загал напрям можна тримати навіть без компаса і карти.
Після верхньої полонини стежки вже вузькі і мало примітні і факитчно питляють у "дикому" лісі. Коли ті стежки засипані снігом то дуже часто не зрозуміло кудою саме йти. Зрозуміло, що тримаючи напрям весь час вгору, в решті-решт десь та вийдеш на хребет чи на вершину. Але питання стоїть як то зробити найбезпечніше та витрачаючи на це якомога менше сил. Тому якщо збираєтесь зимою я б радив взяти з собою ГПС і по можливості готовий трек.
Після верхньої полонни також досить помітно зростає і кут підйому. Піднімаючись я не раз помічав міні лавинки, такі собі клубочки снігу, котрі числено скочувались на багатьох стрімких схилах, після того як сніг обпадав з гілок чи навіть під час нашого "топтання" стежки і все це в межах лісу.
Доходячи до головного хребта, хребет звужується а кут підйому ще більше зростає, місцями навіть до 45грд, а може і більше. Ближче до хребта і на самому хребті зявляються снігові карнизи, фірн, навіть жорсткий фірн з льодяною шкіркою. Правда все це залежить в періоду зими. Як правило від січня до березня зі всім вище згаданим можна там стикнутись. Все спілкування на дану тему
<<< до початку теми <<< [ Re: Петрос Мармароський ]додав(-ла)Astrik20:09:10 11/12/2011 Також якось довелось побувати на Петросі, або як ще старі люди кажуть в тій місцевості - Петрос Квасний. В січні 2008. Піднімався на Петрос хребтом, з місця злиття п.Квасний і п. Радомир.
Фактично шлях від злиття цих двох потоків майже не має тривалих горизонтальних ділянок, тобто доведеться постійно йти вверх і вгору :). Завали також присутні, і з січня 2008, навряд чи там стало краще. Зимою, звісно то все ускладнюється снігом, а після верхньої полонини- фірном, навіть місцями льодяною шкіркою, сніговими карнизами і можливими лавинами.
Після верхньої полоннини зимою є складнощі в орієнтуванні. До верхної полонини все досить просто, колись там можна було проїхати возом тому можна орієнтуватись по більше-менше відсутності дерев на осоновному шляху. Завали звісно доводилось обходити, але на загал напрям можна тримати навіть без компаса і карти.
Після верхньої полонини стежки вже вузькі і мало примітні і факитчно питляють у "дикому" лісі. Коли ті стежки засипані снігом то дуже часто не зрозуміло кудою саме йти. Зрозуміло, що тримаючи напрям весь час вгору, в решті-решт десь та вийдеш на хребет чи на вершину. Але питання стоїть як то зробити найбезпечніше та витрачаючи на це якомога менше сил. Тому якщо збираєтесь зимою я б радив взяти з собою ГПС і по можливості готовий трек.
Після верхньої полонни також досить помітно зростає і кут підйому. Піднімаючись я не раз помічав міні лавинки, такі собі клубочки снігу, котрі числено скочувались на багатьох стрімких схилах, після того як сніг обпадав з гілок чи навіть під час нашого "топтання" стежки і все це в межах лісу.
Доходячи до головного хребта, хребет звужується а кут підйому ще більше зростає, місцями навіть до 45грд, а може і більше. Ближче до хребта і на самому хребті зявляються снігові карнизи, фірн, навіть жорсткий фірн з льодяною шкіркою. Правда все це залежить в періоду зими. Як правило від січня до березня зі всім вище згаданим можна там стикнутись.