Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин
- старе повідомлення.
[ Re: Братківська в неділю ] повідовив(-ла) - Текст повідомлення: Були групою на Чорній Кливі 16-го липня,йшли Лазещина - Чорногора-Петрос-Близниці-Тата рука -пер.Околи-Братківська-Чорна Клива-Плоська - пер.Столи -Яремча. З погодою все було гаразд - як тільки ми вийшли з озера Апшинець, цей апшинець і накрив нас з головою.Впав туман, видимість метрів 10 і тре шукати стежину на Татаруку,а з неї на Братківську.Усі тут перший раз. Як на мене,це найкраще відчуття у горах: світ стає маленьким, тільки коло навкруги і все,більше нічого у світі нема,і це коло мандрує разом з тобою,все змінюється і ти не знаєш,що буде далі.Так підійшли під Братківську,переночували і зранку піднялися на хребет.До туману ще додався шалений вітер - дівчат,коли вони стрибали між каміннями,зносило метри на 2-3,причому,за усіма законами туристичної мерфології,не в ту сторону,куди нам тре було йти.Навкруги лише каміння,ялівець і суцільний туман,якийсь північний пейзаж.Може вже до тундри дійшли,каже хтось.Трохи блуканули.І раптом бачимо - на самому хребті стоїть намет.Підходимо.З нього на світ,як з печери,виглядає розгублене обличчя.Чех.
-Не ходить туди!-каже він і показує у бік ЧКл.-Там трудно...Там єто,-і його вказівний палець впирається у кущ альпійки за спиною.Цей опис маршрута нахабно крутився у голові наступні чотири години.
Впевнені,що це був дух чорних полонин,карпатський "добрий шубін",йдемо далі і не обертаємось.Довгоочікувана зустріч з жерепом за Руською заховала нас від вітру і тому була несподівано приємною.А,думаємо,здорово у жерепі йти!А він,мабуть,просто заманював нас у хащі.І от,нарешті,почалося: під ЧКл ми зійшли з стежини і хвилин 40 досліджували цю рідкісної краси рослину у природніх умовах існування. Особливо порадив би брати з собою гітари і інші габаритні інструменти(чим більший інструмент,тим краще),з якими перехід жерепом стає незрівняно веселішим.Дощ пішов сильніше і знову з’явився вітер.На тих,хто йшов першим,виливалося пів відра води з кожного кущика,що охороняється законом.Зелений океан заполонив усе і прийшла думка,що за кіль Все спілкування на дану тему
<<< до початку теми <<< [ Re: Братківська в неділю ]додав(-ла)poliwuk12:39:15 06/09/2006 Були групою на Чорній Кливі 16-го липня,йшли Лазещина - Чорногора-Петрос-Близниці-Тата рука -пер.Околи-Братківська-Чорна Клива-Плоська - пер.Столи -Яремча. З погодою все було гаразд - як тільки ми вийшли з озера Апшинець, цей апшинець і накрив нас з головою.Впав туман, видимість метрів 10 і тре шукати стежину на Татаруку,а з неї на Братківську.Усі тут перший раз. Як на мене,це найкраще відчуття у горах: світ стає маленьким, тільки коло навкруги і все,більше нічого у світі нема,і це коло мандрує разом з тобою,все змінюється і ти не знаєш,що буде далі.Так підійшли під Братківську,переночували і зранку піднялися на хребет.До туману ще додався шалений вітер - дівчат,коли вони стрибали між каміннями,зносило метри на 2-3,причому,за усіма законами туристичної мерфології,не в ту сторону,куди нам тре було йти.Навкруги лише каміння,ялівець і суцільний туман,якийсь північний пейзаж.Може вже до тундри дійшли,каже хтось.Трохи блуканули.І раптом бачимо - на самому хребті стоїть намет.Підходимо.З нього на світ,як з печери,виглядає розгублене обличчя.Чех.
-Не ходить туди!-каже він і показує у бік ЧКл.-Там трудно...Там єто,-і його вказівний палець впирається у кущ альпійки за спиною.Цей опис маршрута нахабно крутився у голові наступні чотири години.
Впевнені,що це був дух чорних полонин,карпатський "добрий шубін",йдемо далі і не обертаємось.Довгоочікувана зустріч з жерепом за Руською заховала нас від вітру і тому була несподівано приємною.А,думаємо,здорово у жерепі йти!А він,мабуть,просто заманював нас у хащі.І от,нарешті,почалося: під ЧКл ми зійшли з стежини і хвилин 40 досліджували цю рідкісної краси рослину у природніх умовах існування. Особливо порадив би брати з собою гітари і інші габаритні інструменти(чим більший інструмент,тим краще),з якими перехід жерепом стає незрівняно веселішим.Дощ пішов сильніше і знову з’явився вітер.На тих,хто йшов першим,виливалося пів відра води з кожного кущика,що охороняється законом.Зелений океан заполонив усе і прийшла думка,що за кіль