Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин
- старе повідомлення.
[ Re: Re: Listen up ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: 2 eraservsv:
Істинна правда - жодної стежки з перевалу Гнилиця (між Малою Голицею і Лютянкою) на Лютянку - немає.
Проте існують в інших місцях дві цілком пристойні - одна з села Люта - на західну передвершинку Лютянки,
інша - з сідловини між Лютянкою і Руною, причому не безпосередньо від поляни у сідловині (через яку веде стежка з Лумшор до села Люта), а з західного кута поляни, яка розташована дещо лівіше-вище-західніше безпосередньо перевалу.
2 нерівнодихаючого до назви "Лаутанська Голиця":
назва ця з‘явилась наступним чином:
всі часи гору називали Лютянська Голиця або, просто, - Лютянка. Оскільки гора з часів короля Іштвана (святого), Х ст., належала до Угорщини, назва подавалась в угорській траскрипції - Lyutanska Holica ( літера "y" в угорській виконує функцію м‘якого знаку),
Так вона кочувала з мпи на мапу, зі столітя до століття, аж поки не потрапила на чеську мапу, які в написанні більшості географічних об‘єктів продовжували використовувати угорське написання.
Назва Lyutanska Holica була написана гарними прописними літерами (схожими на фонт Одеса), причому хвостик "у" ховався десь на горизонталі (карта була двокольорва - чорно-зелена), а з‘єднання на горі літери легко домислювалося, оскільки верхи в того шрифта - тонесенькі, а боки - грубенькі.
Ось цю карту і взяв для передирання назв лейтенант топографічних військ Красної армії.
І вийшло те вічне, що маємо і по сьогоднішній день - Lautanska Holica-"Лаутанська Голиця" Все спілкування на дану тему
<<< до початку теми <<< [ Re: Re: Listen up ]додав(-ла)zanuda08:09:46 19/08/2005 2 eraservsv:
Істинна правда - жодної стежки з перевалу Гнилиця (між Малою Голицею і Лютянкою) на Лютянку - немає.
Проте існують в інших місцях дві цілком пристойні - одна з села Люта - на західну передвершинку Лютянки,
інша - з сідловини між Лютянкою і Руною, причому не безпосередньо від поляни у сідловині (через яку веде стежка з Лумшор до села Люта), а з західного кута поляни, яка розташована дещо лівіше-вище-західніше безпосередньо перевалу.
2 нерівнодихаючого до назви "Лаутанська Голиця":
назва ця з‘явилась наступним чином:
всі часи гору називали Лютянська Голиця або, просто, - Лютянка. Оскільки гора з часів короля Іштвана (святого), Х ст., належала до Угорщини, назва подавалась в угорській траскрипції - Lyutanska Holica ( літера "y" в угорській виконує функцію м‘якого знаку),
Так вона кочувала з мпи на мапу, зі столітя до століття, аж поки не потрапила на чеську мапу, які в написанні більшості географічних об‘єктів продовжували використовувати угорське написання.
Назва Lyutanska Holica була написана гарними прописними літерами (схожими на фонт Одеса), причому хвостик "у" ховався десь на горизонталі (карта була двокольорва - чорно-зелена), а з‘єднання на горі літери легко домислювалося, оскільки верхи в того шрифта - тонесенькі, а боки - грубенькі.
Ось цю карту і взяв для передирання назв лейтенант топографічних військ Красної армії.
І вийшло те вічне, що маємо і по сьогоднішній день - Lautanska Holica-"Лаутанська Голиця"
[ Re: Re: Re: Listen up ]відповів(-ла)vassia13:41:13 19/08/2005 Провів соцопитування серед населення в радіусі 10 км від гори. Опитано 25 чоловік, що репрезентують доросле населення регіону. Висновок "Рівна", що б там хто не говорив.
[ Про соцопитування ]відповів(-ла)zanuda07:25:55 20/08/2005 Безпосередній вихід на Руну є з чотирьох сіл: Лумшори, Ликицари, Липовець і Полянська Гута. Там соцопитування найбільш надійне - оскільки вони (жителі тих сіл) найбільш місцеві по відношенню до гори. (район турбаз порушило б чистоту експерименту).Це раз.
По-друге, і найголовніше - доросле населення дедалі більше розмовляє літературною українською, ніж батьківсько-прадідівською, проте гору назвали так як назвали, не ТЕПЕР, а саме ТОДІ.
Декілька прикладів: ще моє покоління в Іршавському р-ні казали не "кінь" чи "він", а "ку:нь" і "ву:н" ( у: - той самий звук, що і в німецькому "u:ber" чи "gru:n").
Однолітки моєї доці інакше як через "і" ці слова вимовляти вже не стануть.
У 1985 році в Мукачівському р-ні мій добрий знайомий зі Львова, хлопець дуже навіть недурним і ерудований, просив перекадати із закарпатської на українську, що саме каже йому щодня жінка середнього віку (не баба).
Тепер до повного нерозуміння тексту справа вже і близько не підходить.
Часи, безперечно, міняются.
Чи маєм право назвати гору через "і"?
Без сумніву. В нім - прояв сьогодення і, можливо, майбутнього. Але, як на мене, назва географічного об‘єкту має відображати в першу чергу історію.
[ Re: Про соцопитування ]відповів(-ла)Astrik20:58:51 20/08/2005 Я також підримую Zanudu нехай слово для нас буде важковимовне, але то буде справжня назва. Бо першоджерело є завжди, як історично так і морально правильним.
[ Re: Re: Про соцопитування ]відповів(-ла)vassia12:52:50 22/08/2005 Там і проводилось. А саме в Липовці - 8 чоловік, Лумшори - 7 чоловік, Лікіцари - 6 чоловік, Турічки 4 чол. Вік від 20 до 56 років . "Рівна" - 17 чол. "Руна" - 5 чол. Не визначились - 3 чол.
[ Re: Re: Re: Про соцопитування ]відповів(-ла)zanuda06:56:51 23/08/2005 Згадав бородатий віц: вчителька в першому класі питається Льовочку Абрамовича:
"А скільки буде 2+2?". На що Льовочка "А сколько надо?"
Ви напевно питались "Як правильно Рівна чи Руна?", і отримали відповідну відповідь,
а якщо спиталися б "Сеся’ полонина’ (наголос на останньому складі) Руна, а вадь Рівна?",
то і результати вийшли дзеркально протилежні.