Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин - старе повідомлення.
[ 8 березня - Notyka, Tasic у компанії з 4 чоловік ] повідовив(-ла) Текст повідомлення: Кілометрів за три до Шибеного ввалив такий сніг, що ми півгодини (десь із 20 год.) лопатою відкопували автобус, далі кинули його і пішли пішки. Солдат на заставі сказав, що відколи ми тут були зі Сваном, Васею (Юрком Зеликом) та Олею тиждень тому більше хворих у цій місцині не спостерігали :). На заставі нам дали теплої води і додали, що в один із термосів залили румунського вина. Негайна перевірка показала, що то не зовсім правда :).
І почалапали ми до мети. Стежка від Погорільця, яку ми освіжили минулими вихідними, зникла геть. Підйом почали о 23 год. У лісі сніг сягав півтора метра. Часом доводилося обходити замети на дорозі лісом.
На полонину вийшли о 03.20 ночі. 200 м до колиби йшли годину!!!
Спати лягли о 5 ранку з копійками.
Наступного дня геройськи подолали шмат снігу від полонини до лісу. І тут прийшло прозріння: прекрасна траншея, прокопана поляками і відріхтована нами ж, зникла абсолютно. Глибина снігу була значною, бо провалитися за пояс було звичною справою. І так було десь метрів 100. Далі ліс став трохи густішим, стежка часом з’являлася у вигляді подряпини на папері. Біля озера сніг був просто нахабно глибоким. Трохи відпочили і посунули уперед. Часом йти ставало легше і це додавало ентузіазму. Кілька разів доводилося вирішувати, куди йти. Критерій був простим: якщо провалився по шию, значить повертай і шукай інший шлях.
Коли на Попі Івані закінчуються ялинки – починаються чорниці. Цього ж разу там був сніг, сніг і сніг. Твереза оцінка наших підмучених організмів і морозу, що починав падати на нас, подала розумну ідею не геройствувати і ночувати не на вершині, як було задумано раніше, а звалити униз, до колиби. Що і було зроблено у рекордно корокі терміни. Проте (і це стосується усього на Попі), бачити колибу – ще не значить негайно грітися у ній. За день випало півметра снігу. На останньому підйомі глибина його покриву досягла критичної позначки, несумісної із прямоходячістю людини. Довелося покласти палиці перед собою, лягти на сніг, , впертися горизонтально лежачими палицями в нього, підтягтися на руках і колінах і так метрів 20. У хаті з нарами були два роскалі і дві дошки. Ми їх звідти забрали. Перед тим, як згоріти, дошки нам допомогли, бо ми кидали їх на сніг і пробували пересуватися по твердому.
Поколовши дрова роскалем, ми завели п’єц. Посушили одяг. Посвяткували переддень жіночого свята. Далі пробували годувати муравйовську „кішку” ковбасою. Проте залізяка так і не захотіла м’яса, за що була видворена з кімнати :)
Зранку (об 11) вийшли з хати, переможно пройшли полонину і за 1 год 15 хв спустилися до Погорільця. О першій з чимось були у Шибеному. Чемно хотіли знятися з реєстрації. Натисли кнопку „Виклик чергового”. З вікна виглянуло двоє. Як зміг, на міґах пояснив звідки і куди. До нас так і ніхто не вийшов. Ділове – бери приклад! :)))
Нас пригощають молоком і ми із відчуттям чогось важливого йдемо на посадку. Цього разу дорогу прогріб грейдер, тож до Верховини ми прибудемо вчасно. Може... :)
До Верховини ми приїхали, пообідали у тому ж кафе, де нас радо зустіли і розпитували, як воно було. Але автобус „Верховина-Київ” так і не з’явився. У Житомирі його занесло снігом. Знайома картина :). Тому була маршрутка „Верховина – Івано-Франківськ”. О 22.20 - другий київський потяг, яким Нотіка, Марина і Антон їхали на роботу.
2 Swan, Vassia & Оля: оті сто грамів горілки, що ми залишили на полонині тиждень тому, прекрасно простояли цей час на столі і були використані нами за призначенням :)
Газ вмер. Примус розслаблявся :). Бензину було багато. Залишили у хаті з пружинним ліжком літр. Все спілкування на дану тему
[ 8 березня - Notyka, Tasic у компанії з 4 чоловік ]додав(-ла)Tasic15:59:45 09/03/2005 Кілометрів за три до Шибеного ввалив такий сніг, що ми півгодини (десь із 20 год.) лопатою відкопували автобус, далі кинули його і пішли пішки. Солдат на заставі сказав, що відколи ми тут були зі Сваном, Васею (Юрком Зеликом) та Олею тиждень тому більше хворих у цій місцині не спостерігали :). На заставі нам дали теплої води і додали, що в один із термосів залили румунського вина. Негайна перевірка показала, що то не зовсім правда :).
І почалапали ми до мети. Стежка від Погорільця, яку ми освіжили минулими вихідними, зникла геть. Підйом почали о 23 год. У лісі сніг сягав півтора метра. Часом доводилося обходити замети на дорозі лісом.
На полонину вийшли о 03.20 ночі. 200 м до колиби йшли годину!!!
Спати лягли о 5 ранку з копійками.
Наступного дня геройськи подолали шмат снігу від полонини до лісу. І тут прийшло прозріння: прекрасна траншея, прокопана поляками і відріхтована нами ж, зникла абсолютно. Глибина снігу була значною, бо провалитися за пояс було звичною справою. І так було десь метрів 100. Далі ліс став трохи густішим, стежка часом з’являлася у вигляді подряпини на папері. Біля озера сніг був просто нахабно глибоким. Трохи відпочили і посунули уперед. Часом йти ставало легше і це додавало ентузіазму. Кілька разів доводилося вирішувати, куди йти. Критерій був простим: якщо провалився по шию, значить повертай і шукай інший шлях.
Коли на Попі Івані закінчуються ялинки – починаються чорниці. Цього ж разу там був сніг, сніг і сніг. Твереза оцінка наших підмучених організмів і морозу, що починав падати на нас, подала розумну ідею не геройствувати і ночувати не на вершині, як було задумано раніше, а звалити униз, до колиби. Що і було зроблено у рекордно корокі терміни. Проте (і це стосується усього на Попі), бачити колибу – ще не значить негайно грітися у ній. За день випало півметра снігу. На останньому підйомі глибина його покриву досягла критичної позначки, несумісної із прямоходячістю людини. Довелося покласти палиці перед собою, лягти на сніг, , впертися горизонтально лежачими палицями в нього, підтягтися на руках і колінах і так метрів 20. У хаті з нарами були два роскалі і дві дошки. Ми їх звідти забрали. Перед тим, як згоріти, дошки нам допомогли, бо ми кидали їх на сніг і пробували пересуватися по твердому.
Поколовши дрова роскалем, ми завели п’єц. Посушили одяг. Посвяткували переддень жіночого свята. Далі пробували годувати муравйовську „кішку” ковбасою. Проте залізяка так і не захотіла м’яса, за що була видворена з кімнати :)
Зранку (об 11) вийшли з хати, переможно пройшли полонину і за 1 год 15 хв спустилися до Погорільця. О першій з чимось були у Шибеному. Чемно хотіли знятися з реєстрації. Натисли кнопку „Виклик чергового”. З вікна виглянуло двоє. Як зміг, на міґах пояснив звідки і куди. До нас так і ніхто не вийшов. Ділове – бери приклад! :)))
Нас пригощають молоком і ми із відчуттям чогось важливого йдемо на посадку. Цього разу дорогу прогріб грейдер, тож до Верховини ми прибудемо вчасно. Може... :)
До Верховини ми приїхали, пообідали у тому ж кафе, де нас радо зустіли і розпитували, як воно було. Але автобус „Верховина-Київ” так і не з’явився. У Житомирі його занесло снігом. Знайома картина :). Тому була маршрутка „Верховина – Івано-Франківськ”. О 22.20 - другий київський потяг, яким Нотіка, Марина і Антон їхали на роботу.
2 Swan, Vassia & Оля: оті сто грамів горілки, що ми залишили на полонині тиждень тому, прекрасно простояли цей час на столі і були використані нами за призначенням :)
Газ вмер. Примус розслаблявся :). Бензину було багато. Залишили у хаті з пружинним ліжком літр.
[ Re: 8 березня - Notyka, Tasic у компанії з 4 чоловік ]відповів(-ла)Юрко18:53:48 09/03/2005 я вас розумію. В суботу після обіду на Стогу Свидовецькому було по кісточки, в неділю на тому самому місці було вже по саму перемичку і не помагав навіть 15 м/с вітрюган. Десь дорогою бачив трактор, майже засипаний снігом.
***
а тим часом неві, рудь і кабан гребуть сніг на чорногорі. Я фігєю від них...
все решта вірно:
7-8 альпсемінар на Петросі, основна група прибула з базового табору в Козьмещику тільки на ці дні, а вищезгадані екстремісти ще з 5 числа прорубувалися з Квасів, перевалили через Петрос, не затримуючсь на вершині, бо такий вітер і сніг, що дихати важко, і розбили штурмовий табір в колибі під Петросом з півн.-сх. боку.
Наступного дня підійшла основна група, провели сходження на Петрос по єдиному в Україні альпіністичному категорійному (і то тільки в зимовий час) маршруту - в зв’язках, з карабінами, мотузками, страховками і самостраховками, в кішках і з льодорубами etc. Декілька чоловік відморозили руки, аж шкіра пухирями позлізала, вітер "цілком кавказький" (цит.).
Потім спустилися вниз, дюльфернули з Шапки Мономаха і осн. група пішлі вже вночі в базовий табір в Козьм., а ми переночували в штурмовому таборі (в колибі), і наступного дня пішли по хребту до Говерли. Дійшли досить скоро, незважаючи на сніг місцями по-шию.
До вечора зробили ще 2 сходження на Говерлу, теж вітер, карнізи, фірн і лід. На вершині -20С.
Переночували в колибі під Говерлою (1850м), зранку погода покращилася, сонце, синє небо, видно Петрос, супер фотки, попробували йти далі по хребту, зробили 2 спроби, 2-ма групами, але за Говерлою такі штормові умови, що все-таки скинулися вниз в Лазещину.
[ Re: Re: Re: 8 березня - Notyka, Tasic у компанії з 4 чоловік ]відповів(-ла)ya_borman11:20:09 11/03/2005 Петрос - це не єдиний в Україні альпіністичний категорійний маршрут. Такі маршрути можна знайти і на Довбушанці, і на Говерлі, а в Криму їх взагалі безліч. А все решта - точно!
[ Re: Re: Re: 8 березня - Notyka, Tasic у компанії з 4 чоловік ]відповів(-ла)Sunrise19:52:25 11/03/2005 7 числа зробили спробу вилізти на Петрос. Нафік відморозив писок (не взяв маску) і 3 пільці на руках! Довелось вертатись :(
P.S. 7-го в районі Говерли шукали двох поляків, які ніби-то загубились. Всіх хто йшов повертали. Цікаво: бачив двох поляків на біваку вже в райноні підходу до Петроса, потім коли спускався ті вже вирушили до перемички на снігоступах - з дуже веселим настроєм:).
P.P.S. То кристалівці йшли 7-го на значок? Я саме через них відморозився, коли ми їх чекали, як ті вішають перила на Шапку Мономаха :)