Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах,
які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення
про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення:
невідповідні тематиці форуму чи сайту,
рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику,
будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
нові повідомлення: - свіжіші за дві доби; - одну добу; - 6 годин
- старе повідомлення.
[ Медведі Алтаю ] повідовив(-ла) - Текст повідомлення: Зустрічі з медведем не передбачливі і, напевно, залежать від його настрою. Про одну із зустрічей на Алтаї хочу розповісти. Ми підходили до метеостанції під Білухою. Місце туристам відоме. Нам лишилось 2 год. ходу. Зупинились на обід. Всі по дрова. Орест Бекеш приходить до мене, я рубаю дрова. « –Димич дай сокиру», бачу він сам не свій. «– Навіщо?» «–Там ходить медвідь». –Він тебе чіпав? –Ні. Дав йому сокиру. Рубай дрова біля мене. Пообідали. Зібрались і пішли. Я лишився з Толею Дединським. Потім пішов і він. Я провірив чи не забув хто щось. І також пішов. Вийшо на велику галявину вкритою травою вище росту людини. Чую Толя йде впереді, але сильно сопе. Думаю що з ним?. Прискорюю шаг і кричу: Толя, Толя і так декілька разів. Думаю:треба наздогнати. Прискорив шаг. Бачу, Толя звернув зі стежки в сторону лісу. Я його наздоганяю, тому що бачу «Толя» лізе напролом прямо через корчі і перед моїм носом висока трава сходиться і гойдається. У мене майнула думка, як блискавка: «–Я гонюсь за медведем». Я в другу сторону на стежку і за годину уже був на метеостанції під Аккемською стіною. Все спілкування на дану тему
[ Медведі Алтаю ]додав(-ла)kydin19:24:37 03/10/2013 Зустрічі з медведем не передбачливі і, напевно, залежать від його настрою. Про одну із зустрічей на Алтаї хочу розповісти. Ми підходили до метеостанції під Білухою. Місце туристам відоме. Нам лишилось 2 год. ходу. Зупинились на обід. Всі по дрова. Орест Бекеш приходить до мене, я рубаю дрова. « –Димич дай сокиру», бачу він сам не свій. «– Навіщо?» «–Там ходить медвідь». –Він тебе чіпав? –Ні. Дав йому сокиру. Рубай дрова біля мене. Пообідали. Зібрались і пішли. Я лишився з Толею Дединським. Потім пішов і він. Я провірив чи не забув хто щось. І також пішов. Вийшо на велику галявину вкритою травою вище росту людини. Чую Толя йде впереді, але сильно сопе. Думаю що з ним?. Прискорюю шаг і кричу: Толя, Толя і так декілька разів. Думаю:треба наздогнати. Прискорив шаг. Бачу, Толя звернув зі стежки в сторону лісу. Я його наздоганяю, тому що бачу «Толя» лізе напролом прямо через корчі і перед моїм носом висока трава сходиться і гойдається. У мене майнула думка, як блискавка: «–Я гонюсь за медведем». Я в другу сторону на стежку і за годину уже був на метеостанції під Аккемською стіною.