стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА / ВИПАДКИ / Перекоп :::

Перекоп

Отож, шановні панове, ставте Font Size - "Medium", Mode - "Do not disturb", відкидайтесь на спинку табуретки і читайте казочку. Всі читайте, старі карпатські вовки і любителі "культурного відпочинку", точні фізики і ніжні лірики, добрі хакери і злобні крекери.

Давненько це було. Десь ше у девятдесят восьмім році. Це був важкий час для студентів - червень місяць. Сесія :(. Отож наприкінці сесії зібрались ми з колєґами на Парашку. Офіційним приводом було святкування дня народження. Заладувались ми до потягу в суботу раненько і поїхали до Сколього.

Оскільки ріст в мене досить великий, частенько перепадає мені висаджувати наплечники на верхню полицю. Наплечників було, як завжди, досить багато, а полиць - мало. Останнім я висадив 60 літровий наплечник своєї хорошої коліжанки. Йому там було дуже гарно їхати. Але приблизно посередині між Синевідськом Вижнім і Сколем якийсь телепень зробив троха нерівну колію...

Ви напевно вже втямили, що було далі. Спікірував той клунок додолу, причім, шо саме цікаве, прямо мені на голову. Самою серединою. В ту мить я відразу зрозумів, чому більшість мандрівників ходять з анатомічними наплечниками! Якби так впав мій арматурний, то могло б бути "Make Dir" - "зробити дірку". На щастя, він надійно лежав під іншими.

Зловивши той наплечник, я поставив його на сидіння біля себе, намагаючись зібрати докупи думки, котрі чомусь перемішувались. А власниця глянула на мене з докором, і, вказавши на брудну верхню частину наплечника, філософськи прорекла: "Ромку, це його НИЗ". "Справді? Можливо..." - відповів я, перевертаючи клунок навпаки. На станковому верх і низ чіткіше різняться.

Ще одною постраждалою була інша дівчинка, котра сиділа біля мене. Крім моральної травми, їй добряче заїхало по носику. Мене ж ше десь пів години розбирав нестримний сміх, але потім то пройшло.

Злізли ми з потяга у Скольому і поманджали на Парашку. Красиво там... Далі за вершиною наліво був тоді металевий вагончик і дерев'яна халабуда. Не відаю, чи вони шле є зараз. Отам ми і заякорились. Вся галявина була вкрита суцільним килимом арніки - краса! Відсвяткували ми уродини хорошим вином "Sangria". Під вечір почав накрапати дощик, тож довелося всім сидіти в тій буді розміром десь 2х2м. А було нас десь чоловік 10! (Це знак оклику, а не факторіял). Всі наші 40 членів (в розумінні кінцівок, а не те що ви подумали), були хаотично переплетені. Обмінявши гітару на розпалену ватру, ше в одних юних туристів, котрі саме нагодилися, ми намагалися співати. Але з того ніц не вийшло, бо співців було небагато.

Тому, поставивши ше два намети, ми розповзлися дрихнути. Я взагалі, коли виїжджаю в Карпати, переважно зранку прокидаюсь в межах 4:00 - 6:00. Всі ше бачать солодкі сни. Вставши зранку, я ше збігав на Парашку, повернувся, покатулявся по мокрій траві (то дуже приємно), поки всі повставали. Зранку була пречудова погода, світило сонечко, але сесія ше не у всіх завершилася. Тому більшість з нас вирішили повертатися домів. Забрали вони пожитки свої і відійшли недільного ранку до Сколього.

Залишилось нас усього четверо, з них двоє легінів. Тлумилися ми навколо нашої халабуди десь до обіду, всю траву стовкли. Набридло то мені, і я сказав: "Кохайтеся ви тут утрьох, а я піду погуляю". "Іди, іди!" - втішилися мої друзі.

Помітив я навпроти красивий такий ґруник. Перекоп (чи то пак Перекіп) називається. Верх у нього лисий. Краєвид певно звідти дивоглядний - думаю собі.

Найшов я одну дорогу, зачав спускатись в долину. Взяв з собою мапу, ніж, і палицю. Що ше козаку треба в дорозі? Хвилин за 15 зустрів ще двох юних туристів. "Як зайти до Крушельниці" - питають вони. "А от, - кажу, - ідіть, звідки я приперся, перевалите через хребет, і впадете в село." "Так не цікаво, - відказують вони, - ми хочемо якось подовше" "Ну тоді бачите он там гору Кривий Верх? Ідіть через неї" - відповів я, і почимчикував далі своїм шляхом.

Манджаю я собі долів, а розвилок все більше і більше. Помічаю прутиками напрям руху і йду далі. Спустився так в саму долину до річки. Там тиша і спокій, тільки коні чиїсь пасуться. Запримітив я ше раніше на карті просіку, яка вела на той ґрунь. Але насправді ніякої просіки не виявилось (чи я її не найшов). Знайшовши кладку через річку, перейшов я на другий бік, і почав підніматись по потічку ;)

Потічок був величенький, русло завалене великими мокрими брилами, котрі хиталися. Але досить швидко я вийшов на зруб. Піднімаюсь далі в лоб, зруб закінчується, заходжу в ліс. Чимчикую далі лісом, поступово втрачаючи напрям. Надибав маленьку царинку. Дивлюсь навколо - лише стрункі колони смерек. Гір не видно, сонця також, компаса нема. Годі зорієнтуватись. Покрутив я свою мапу на всі боки, покрутив, і думаю: "Пізня вже година, погуляв - і досить, пора повертатись, жеби встигнути, доки смеркнеться" Розвернувся я приблизно на 180 ґрадусів і попер назад лісом. Раптом бачу: лежить на землі яйко маленьке. Сантиметрів півтора в діаметрі. Дивлюсь навколо - гнізда ніде не видно. Певно на дереві гніздо... Згадав я собі, що наші дівчатка не хто-небудь - біологи! Ну, думаю, принесу їм - нехай обсервують. Тут і так якийсь звір зжере. Але нема де покласти, в кишені - розтовчеться. Робити нічого - несу в кулаці.

Вийшов я на той самий зруб, спускаюся по нім. Поперек зрубу траверзом прорізана тракторна дорога, а над дорогою - немалий такий обривчик. Дивлюсь направо, наліво - обходити далеченько. А злазити - височенько :)). Найшов в однім місці горбок якийсь на краю. Стаю обережно на нього однією ногою, вільною рукою тримаюся за якийсь патик. Але не розрахований був той горбок на таке навантаження...

Коротше кажучи, полетів я додолу. Файно так, в горизонтальному положенні, спиною до низу. Лечу і думаю: "Амба. Впаду - не позбираюсь :((".

Внизу на дорозі лежала купа патиків. На неї я і спікірував. І шо ви думаєте? Рухаю руками - цілі. Рухаю ногами - цілі. Яйко, в руці затиснуте - ціле! Лиш по шматку шкіри на руці і нозі обдер.
Помив я свої вавки в потічку та й іду назад тим же пунктом. Як не дивно, відразу познаходив усі потрібні роздоріжжя. Надибав ше афени, поїв троха за принципом: "одну ягоду кладу в рот, б'ю трьох комарів, одну ягоду кладу в рот, б'ю трьох комарів..."

Десь під вечір прителіпався я назад. Як же ж вони втішилися, коли мене ввиділи! Дівчатка мене файно пожаліли, добре намастили йодом. Дав я одній то яйко. А вона його клац - і роздушила. Дивиться на мене так жалібно, ледве не плаче: "А то було яйко? Треба було мені сказати. Я думала, що то камінчик такий гарний :(((" Ну, думаю, це вам не хухри-мухри - біологи!

А наступного дня ми ше спускались з Корчанки від ретранслятора до Сколього напряму. Хто цього не робив, неодмінно спробуйте. Враження - незабутні. Особливо після дощу.

Тут і казочці </HTML>. А хто слухав - молодець.

Ні, серйозно, дочитав хтось до цього місця?

 Матеріал підготував (написав): Poмaн Паpaнчук


 
Коментарі

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.

Якщо Ви зареєстровані на сайті - введіть свій логін і пароль у формі аутентифікації нагорі сторінки (якщо Ви логуєтеся з чужого комп"ютера - приберіть галочку "пам'ятати мене" і тоді, навіть якщо забудете прикінці роботи натиснути кнопку "Вийти", Ваша автентифікація на цьому комп'ютері знищиться як тільки Ви закриєте вікна броузера з відкритими сторінками karpaty.com.ua).

Якщо не зареєстровані - зареєструйтеся.
Коментарі до цієї статті
fitsak повідомив(-ла) 08.08.2010 13:28
СУПЕРОВО !
Патріотка повідомив(-ла) 11.02.2007 00:29
Ніколи б не подумала, що ти такий "мандрівний" пацан :)) ! Але, хоч то було і давненько, Я ТЕБЕ ПРОШУ: БУДЬ ОБЕРЕЖНІШИЙ! А то ти мене доведеш до інфаркту - чесне слово! :) Надзвичайно цікава історія! Доречі, читаючи текст, я часто сміялась! А це - добре! Дякую за розповідь.
Isjd повідомив(-ла) 26.12.2006 15:56
Дочитав !
karp повідомив(-ла) 07.07.2006 12:55
прикольно
Lubko [guest] повідомив(-ла) 07.06.2005 00:52
Там, під Перекопом є файна колиба, але із західного боку, то тре йти долиною, вздовж великого потоку, обходячи Перекоп з півночі, і тоді наліво по дорозі (вже троха заросла. але чітко її видно) в напрямку західного схилу Перекопу догори. На хребті є мальовнича полонина, на південному схилі якої - колиба з пічкою і каміном, лежанкою із сіном, короче, тойво, всьо як не має бути, о!

gghost повідомив(-ла) 12.01.2005 17:38
Прочитав, прочитав. Дуже цікаво.
pat повідомив(-ла) 04.07.2003 03:46
Ну слухай ти прям поєт, А до кінця я дочитав з впертості.
dimchyk повідомив(-ла) 16.05.2003 10:29
Нічо так. Головне, шо всім було весело. А яєчко таки шкода - мали би їнкубатор.
Наталя [guest] повідомив(-ла) 04.04.2003 16:33
дуже файна історія. я також була біля Парашки. але піднімалася не зі Сколього, а з Підгородців, а спускалися до Крушельниці. ми табором стояли в Ямельницы
liza повідомив(-ла) 03.03.2003 20:50
Здорово, интересно, живо! Молодец!
Славко з Київа [guest] повідомив(-ла) 01.03.2003 16:45
Супер! Хочу в Карпати!
Бажаю всім успіху!
etenity повідомив(-ла) 22.11.2002 13:56
Прикольна казочка

--------------------------------------------------------------------
-------------- СТАРІ ПОВІДОМЛЕННЯ (до 30.07.2002) ------------------
--------------------------------------------------------------------
Андрій (LDA) повідомив(-ла) 11.07.2002 19:13
прикільно
webmaster повідомив(-ла) 20.05.2002 17:33
2 Dess
Пропозиції з модернізації з вдячністю приймаються (але пишіть про то у форумах) :)
Dess повідомив(-ла) 20.05.2002 17:20
mij IP - ce take shiroke ponjattja... a vzagali, jak szrashno, prykro, boljache meni vid togo, sho ja ne zmozhu popasty na vash chuvovyj, ZMISTOVNYJ, garnyj site! Ja plachu...

Zhart. Hlopci, vy b cju rubryky trohy modernizuvaly. Vona u vas kuca jakas'.
Юрко повідомив(-ла) 20.05.2002 08:34
2 Dess. Ти акуратно випендрюйся, бо IP твій вже в "чорному досьє", так можна сюди більше й не потрапити.
Webmaster comment: ти, Юрку людей не пужєй тута :) а ВСІ РЕШТА - будьмо уважні у висловлюваннях.
Dess повідомив(-ла) 19.05.2002 21:21
Flyin, djakuju za komentar :))) Ta ni, meni spodobalosja, ja prosto trohi povypendrjuvatysja vyrishiv.
flyin повідомив(-ла) 18.05.2002 01:38
Як то файно сумувати на чужині і хоча б в мріях на Парашку зайвий раз скочити... дєкую автору

російський друже іди собі геть подалі від гріха
Dess повідомив(-ла) 14.05.2002 21:38
et ty mne?
Мирослав повідомив(-ла) 09.05.2002 13:20
О! "Братья наши меньшие" явились.
Dess повідомив(-ла) 07.05.2002 14:00
Stil' ragul'skij konechno... no v celom svjazno i interesno.
yuri/ent повідомив(-ла) 01.04.2002 17:14
zovsim ne zle!!!
Михайло повідомив(-ла) 15.03.2002 18:03
Дочитав. Знайомі трафунки та знайомі місця. В Карпати регулярно виїзджаю вже протягом 16 років.
Roman повідомив(-ла) 05.03.2002 13:32
Вагончик нижче, біля джерела, а халабуда нагорі, майже біля дороги. В неї як опора був пень ;)
Мирослав повідомив(-ла) 05.03.2002 13:17
Був я десь минулої осені на Парашці, вагончик ще стояв на місці, а халобуди щось не пригадую.
gamalij повідомив(-ла) 05.03.2002 12:21
Дочитав, посміхнувся. Хорошо.


Пошук



 
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::