стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА / РЕПОРТАЖІ / Біла смерть на Красній стіні :::
Untitled Document

Біла смерть на Красній стіні

26 березня по полудні в селищі Воловець що на Закарпатті родина, сусіди, друзі та колеги провели в останню путь гірського рятувальника Василя Івановича Вербищука.
Василь Іванович загинув в лавині на хребті полонина Боржава при рятуванні туристів, що катались тут на снігових дошках і не могли знайти шлях до села. Це стало першим випадком в Карпатах коли рятувальник загинув в горах рятуючи життя іншим.
Пізно ввечері пошуково-рятувальна група, керівником якої був Василь Вербищук як начальник Воловецького гірського пошуково-рятувального пункту в складі 4-х чол., вирушила на пошуки заблукалих туристів. В ті дні в Карпатах відбулися останні, але відчутні подихи зими. Мороз та сильні снігопади супроводжувались поривчастим північним вітром. Саме це спричинило утворення в високогір’ї величезних снігових карнизів. В умовах обмеженої видомості, серед ночі, в найвужчій ділянці хребта, під якою є дуже стрімкий схил, відомий серед місцевих жителів як «красна стіна» між вершинами Великий Верх (1598 м.) і Стій (1681 м.), група рятувальників не помітила сніговий карниз і під вагою людей він рушився, викликавши снігову лавину. В неї попали всі четверо і вісімсот метрів «біла смерть», як ще називають лавину, несла людей по глибокому кулуару до зони лісу. Коли лавина зупинилась – двом рятувальникам вдалося вибратись зі снігового полону самостійно і за короткий час з під мокрого снігу швидко відкопати третього. Його місце знаходження побачили крізь сніг по промінцю налобного ліхтарика який залишився включеним у хлопця на голові, а от свого начальника знайти не вдалося. Не вдалося знайти тіло свого колеги рятувальникам, що з’їхались з усіх карпатських областей і в наступні дні, які характеризувались ще більшим погіршенням погодних умов і випадінням свіжого снігу.
На шостий день марних пошуків пошуково-рятувальні роботи припинили, так як над місцем ймовірного зникнення Василя висіли не менш небезпечні карнизи і існувала загроза сходу нових лавин зі свіжо випавшого снігу. Крім того місце трагедії було в 4-5 годинах ходу по крутосхилах від найближчого села Пилипець, а це забирало більшу частину світового дня.
А туристи, доречі, яких шукали рятувальники тієї рокової ночі, наступного дня благополучно спустились в село Березняки Свалявського району і не потребуючи ніякої медичної допомоги спокійно повернулися до Києва.
Завдяки різкому потеплінню і старанням сина Івана та його родини тіло Василя Вербищука знайшли тільки на десятий день з дня трагедії.
Гори сліпі і не розрізняють, де досвідчений професіонал, а де – турист-початківець. Це людина сама вибирає собі гори, часто ризикуючи життям. Але в даному випадку цей ризик був виправданий, бо мова йшла про рятування людей і Василь Іванович виконував свій обов’язок. У альпійських країнах вважається найвищим вчинком гірського гіда віддати своє життя заради порятунку клієнта. Таку саму святу мету переслідували четверо рятувальників, вирушивши в примхливі нічні, засніжені гори заради порятунку інших. Звичайно, Вербищук міг призупинити пошуки, відсидітись десь внизу, перечекати негоду, повернути свою групу назад, зіславшись на відповідну інструкцію, але він вчинив так, як належить професіоналові. Вчинив так, як підказала йому його власна совість, за що і поплатився власним життям.
Не дивлячись на свій поважний вік, не маючи ніяких шкідливих звичок і маючи здорове серце і добру фізичну силу Василь Вербищук був енергійною і витривалою людиною, адже народився і виріс в гірському гуцульському селі Лазещина що на Рахівщині. Професійному ходінню по горах віддав майже пятдесят років свого життя. Багато років пропрацював інструктором, старшим інструктором та директором туристичної бази в Воловці, а останні тридцять років працював тут же керівником гірського пошуково-рятувального підрозділу.

Трагедія на Боржаві – це перший випадок загибелі гірського рятувальника при виконанні службових обов’язків. А трапилося це тому, що особливо модним для молодих людей в останні два роки став спуск по цілинному снігу на так званих сноубордах. Надивившись захоплюючих відеороликів по Діскавері та інших пригодницьких телеканалах, відеокліпів в Інтернеті, туристи «лізуть» в прямому розумінні цього слова взимку за адреналіном та екстрімом в найвіддаленіші і найнебезпечніші куточки Карпат. Того ж рокового дня 14 березня інша група туристів попала в лавину на Хом’яку (1544 м.), загинув 25-ти річний хлопець з Чернівців. П’ять днів по тому, катаючись на тих же снігових дошках важко травмувалися туристи з Києва під Петросом (2020 м.) Знову ж таки викликавши на себе снігову лавину. Саме в ті дні велика група сноубордистів шукала вертикальних стін для спуску на дошках в полонині Гаджина, інші змагалися з лавинонебезпечними схилами нашого Попа Івана і т.д. Просто якесь нашестя на Карпати людей зі сніговими дошками. Інакше не скажеш.
І мабуть, мало хто з цих екстемалів задумувався над тим, що наражає своє життя на смертельну небезпеку. Та хіба лише своє життя…..

 Матеріал підготував (написав): Василь Кобилюк


 
Коментарі

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.

Якщо Ви зареєстровані на сайті - введіть свій логін і пароль у формі аутентифікації нагорі сторінки (якщо Ви логуєтеся з чужого комп"ютера - приберіть галочку "пам'ятати мене" і тоді, навіть якщо забудете прикінці роботи натиснути кнопку "Вийти", Ваша автентифікація на цьому комп'ютері знищиться як тільки Ви закриєте вікна броузера з відкритими сторінками karpaty.com.ua).

Якщо не зареєстровані - зареєструйтеся.
Коментарі до цієї статті
nuzhnyj повідомив(-ла) 15.11.2011 13:30
Рятувальники Івано-Франківського гірського пошуково-рятувального загону в поточному 2011 році провели 40 пошуково-рятувальних робіт, в ході яких врятували 117 туристів, а 22-м травмованим особам надали долікарську допомогу, 26 разів обслуговували в аварійно-рятувальному плані різного роду масові заходи, в тому числі змагання Кубку України та Чемпіонату України з водного туризму.

Цифри доводять, що рятувальники дуже потрібні, але недавно усі рятівники Кримського підрозділу звільнились. Слідом за ними заявили про готовність писати заяви про звільнення (в разі, якщо не буде забезпечено належних умов та оплати праці) рятувальники Івано-Франківського ГРПЗ. Не далекі від такого рішення і львів’яни. Своїх колег підтримали також івано-франківські водолази.

Якщо так піде далі, то невдовзі рятувати в горах будуть пожежники. Цього року в Криму вони вже спробували свої сили. Результат - потерпілий загинув, бо у горе-рятівників не було спорядження, уміння, а може і бажання працювати в горах!
Nitroglicerin повідомив(-ла) 20.09.2011 13:18
Кожна людина є ковалем своєї долі, і не має різниці чи ти відриваєшся, чи ти когось рятуєш - кожен вибирає свій шлях. Мені не раз приходилося як фрірайдеру стикатися і з безглуздим ризиком і з форс-мажорами і з рятувальними операціями - висновок один сподівайся тільки на себе, якщо ти йдеш в гори з думкою, що хтось чи щось тебе чекає, гори цього не люблять, особливо, якщо ти фрірайдер.
Ти готовий заплатити за найвищу насолоду найвищу ціну?...
firezotov@mail.ru повідомив(-ла) 12.06.2011 22:55
Вічна память!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Сподіваюсь,цей випадок,буде зупиняти "чайників"
Не думайте лише про себе....
Дослужити би спокійно 4 роки...
botanik повідомив(-ла) 15.01.2011 23:05
Все що ти зробив для ближнього,-... ти зробив для Отця Небесного.
Нехай земля тобі буде пухом,Пане Василю!
malexer повідомив(-ла) 29.07.2010 09:13
Вічна пам'ять!
Я вважаю, що ті хто їдуть кататись в гори мусять заплатити якийсь аналог обов'язкової державної страховки - і частина цих гроший піде також для рятувальної служби.
А казати, що я не хочу платити зі своїх податків рятувальників, бо я не катаюсь - це те ж саме, що не хочу платити за міліцію, бо зі мною нічого не трапляється, або не хочу платити за армію, бо на нас ніхто не нападає тощо.
Однозначно, держава повинна цим піклуватись та забезпечувати принаймні необхідним мінімумом рятувальників.
А нам туристам пропоную відноситись більш доброзичливо при зустрічі і розуміти, що хлопці виконують свою дуже складну роботу з ризиком до життя.
як було написано в одній із статтей: "Служба не є прототипом КРУ, податкової інспекції чи міліції і серед її працівників ви знайдете однодумців, друзів і помічників."
Доречі jarko, ви певні, що ваші діти (або майбутні діти) поводяться себе "з розумом в голові" коли ви не поруч.
Давайте пригадаємо себе в 15-18-22 років, чи ми ніколи безглуздо не ризикували? :)
mamed повідомив(-ла) 06.06.2010 18:35
І тут якісь Dziadyk-и блядські і інші про поліитку.
Dziadyk повідомив(-ла) 28.05.2010 05:18
Не знаю, що й сказати. Янек вже цілу зимову олімпіаду у Карпатах мітить. Нехай би краще на териконах
perekotypole повідомив(-ла) 26.04.2010 19:24
Дуже сумно...

2 jarko:
у тому то й річ, що держава мала би подбати, щоб рятівники були з добрим спорядженням, технікою тощо, а їхня ризикована праця відповідно оплачувалася. ми, туристи, це за неї не можемо зробимо.
З іншого боку, мандрівники теж мали би брати певну участь у фінансуванні свого ж потенційного порятунку. Напр. у Швейцарії турист в Альпах має мати при собі пластикову картку - посвідчення оплаченого страхування, де вказаний, до речі, єдиний номер гірської рятувальної служби.
asd008848 повідомив(-ла) 14.04.2010 12:07
Співчуваю.
А як взнали що група спустилась в село?
Які санкції проти неї юридично можна виставити.
Я все розумію, нема в державі грошей на рятувальників, але знаючи що працюєш в лавинному районі і не мати власних біперів? Відкопали по світу ліхтарика - це ж просто пощастило.


vasilut повідомив(-ла) 12.04.2010 11:10
Екстрім щораз більше приваблює до себе буйні голови. Та це не означає, що можна нехтувати здоровим глуздом і наражати на небезпеку інших людей. Враховуй погодні умови, стан снігового покрову. А хочеш ще більшу дозу адреналіну - так отримуй, але на всі 100! Рятувати тебе будуть при сприятливих погодніх умовах. Враховуючи цей момент кожен задумається, чи варто ризикувати життям.
Попередження про можливість сходження лавин, чи штормові попередження можна розміщати на виходах зі сіл у гори.
Дуже шкода тих людей, котрі гинуть через чиюсь легковажність. Пам'ятай про тих, хто змушений буде піти тобі на допомогу. В них також є сім'ї, є діти, котрі потребують батька. Ідучи в гори на розваги подумай і про них.
Вічна пам'ять про тих, хто горів любов'ю до людей!
fitsak повідомив(-ла) 11.04.2010 20:10
Дуже прикро,що таке сталось.
Вічна пам"ять !
jarko повідомив(-ла) 07.04.2010 20:21
2 Шибений

Держава - це ми.
Нема в мене бажання зі своїх податків оплачувати рятування придурків.
Що, купив дошку, поліз в гори - і держава тобі вже щось винна?
Нехай самі перед тим, як лізти куди не треба, оплачують транспорт, кінологів і примкнувших до них собак.
gentile повідомив(-ла) 04.04.2010 15:35
R.I.P.
zanuda повідомив(-ла) 03.04.2010 04:44
Добра була людина. Світла і чиста душа, без задньої думки і випендрьонжа.
Вічна Йому пам‘ять!

PS. Автор правий, село Березники таки в Свалявському районі.
Yurkovskiy повідомив(-ла) 02.04.2010 22:17
Вічна пам'ять!!!
Шибений повідомив(-ла) 02.04.2010 11:54
Земля пухом! Не думаю що треба звинувачувати людей з "дошками" це не причина небезпеки для рятувальників. Звинувачувати треба, як то не банально вже звучить, владу яка повинна організувати умови роботи рятувальникам. Транспорт, спорядження, засоби звязку... потрібні кінологи з собаками для пошуку людей та багато чого.
zanuda повідомив(-ла) 01.04.2010 21:07
Взагалі-то, село називється БерезнИки, і знаходиться воно в Іршавському районі.
Qbl повідомив(-ла) 01.04.2010 12:23
Можливо, це тільки моє враження, але термін "снігова дошка" чомусь в першу чергу асоціюється зі зривом верхнього шару снігу на схилі, а не зі "сноубордом".



Пошук



 
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::