стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: про сайт ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА / РЕПОРТАЖІ / Зовсім інша Парашка :::

Зовсім інша Парашка,

або зима в квітні.


Нарешті вибралися в гори – тіпа тренування треба влаштувати, нові шкари перевірити і таке подібне. Часу немає, один день, з нього пів – на дорогу, але то є ліпше, ніж сидіти у Львові. Погода зіпсувалася – нічого, потренуємся по непогоді.

Збираємся серйозно, по-зимовому, бо на вихідні обіцяють дощ, а в горах певно сніг. Завтра вставати в 4.45...
На приміському нас виявилося тільки двоє. Основне, що в мене – гаряче вино в термосі. Їдем до Стрия з комфортом, там трохи мерзнемо, чекаючи на пересадку, пів одинадцятої ми в Сколе.
     Гори вкриті снігами, причому значно більше очікуваного (все-таки 4 квітня і в Бескидах). По плану в нас – дійти, куди дійдем (максимум – до Парашки), в 14.00 п’єм вино, розвертаємся, потім на спуску палим вогонь, обідаєм і додому. Отже – на трасу, орієнтир – магазин “Похоронні послуги”, а там через лісопилку і на хребет. Нас зустрічають (як потенційних клієнтів вищезгаданого закладу) – чорні снігові хмари. Десь на середині першого затяжного підйому починають проноситися перші сніжинки, холодає, але темп дозволяє йти в штормовці.
     Поступово піднімаємось в зиму. Такого ми не чекали – снігу дуже багато, але поки що все промерзле і йти легко. З новим роком !
     Від прекрасного навісу, де я минулого року ночував, нічого не залишилося, причому не стихія зруйнувала, а якісь гади все наніц порубали сокирами. Присіли відпочити і на перекус, я одягаю бахіли – буде глибоко. Часу ніби ще досить, ідем на хребет.
     В лісі дедалі більше снігу, видно сліди – з кожним кроком хтось провалювався на півметра. Нам поки що щастить – сніг підмерзлий. Мені в принципі не страшно і провалитися, але то дуже втомлює. За деякий час доповзаєм до полянки з копицею. Сніг не перестає, від вітру ховаємося.
     - Пішли, зимно сидіти.
     Під самим хребтом – справжній фірн, хоч і не дуже твердий. Видно, що сніг падає тут вже кілька днів – трава засипана свіжим надувом. Вітер зносить з ніг, але туману немає, тільки снігом мете навколо і видно тільки ближні хребти. Чогось нас несе далі, вже збиваєшся з ліку тим вершинкам. Щось трохи знимкую. В таку погоду фотографування перетворюється в дуже складну процедуру – зняв наплечник, витягнув апарат, зняв рукавиці, хочеш об’єктив змінити, пальці замерзли, експонометр по снігу бреше, нарешті клацнув, і все в зворотньому порядку. Поки стоїш, наплечник снігом засипає.
     Переповзли чотири, чи п’ять горбів, присіли. Щось таке велике попереду...
     - Ну що, вона ?
     - Та ніби... А може і не вона. Точно не вона, там ще траверс перед тим був.
     - Ну полізли. Тільки вважай на лід.
     Ще одна гора. Далі вже зовсім нічого не видно. Знайшли шмат льоду, щоб посухіше, присіли. Якщо прилягти, то зовсім не холодно. Починаєш розуміти, як замерзають люди...
     - За п’ятнадцять друга. То як ?..
     - Ну і фіг з нею. Ніц там цікавого немає. Тим більше, якщо то ще не вона, то точно не встигнем.
(А то була таки ще не Парашка, а передостання, найбільша гора. Не дійшли півтора кілометра).
     - Дивись, як сліди замітає. П’єм вино, поки ще тепле.
     Назад якось незчулися, як добігли до лісу, а там вже стало на душі спокійніше. Відпустило...
     Сніг чомусь розмок, але і так вже черевики мокрі. Допили чай, поки не замерз, в джерелі набрали води, але не пили. За півгодини вже місили болото.
     Понад самим Сколе впали на галявинці, перезулися, розвели вогонь, посмажили сардельки. Не віриться, що пару годин назад були в епіцентрі хуртовини. Тим часом справдилися мої зловтішні слова, сказані десь на хребті – “на станції точно будем на сонечку грітися” – хмари розходяться, просвічує сонце. А теплу куртку я так і не вдягав.
      Лежимо на травичці, поки до електрички є час, роздивляємося містечко в даремно взяту підзорну трубу. На станції світить сонце...
      Поки їхали до Стрия, ледве не заснули. Ще півтори години чекати на Трускавецьку. Ну, попили кави, пройшлися. А далі що ? Повернулися, взяли пива. Потім ще гарячого чаю. Пішов дощ, хазяйка в барі дозволила погрітися, поки потяг не приїде.
      Якось до Львова на кумарі доїхали, вилізли – а там сніг лежить...

© Alex, 2003

 Матеріал підготував (написав): Сашко Федоренко


 
Коментарі

Коментування доступне тільки зареєстрованим користувачам.

Якщо Ви зареєстровані на сайті - введіть свій логін і пароль у формі аутентифікації нагорі сторінки (якщо Ви логуєтеся з чужого комп"ютера - приберіть галочку "пам'ятати мене" і тоді, навіть якщо забудете прикінці роботи натиснути кнопку "Вийти", Ваша автентифікація на цьому комп'ютері знищиться як тільки Ви закриєте вікна броузера з відкритими сторінками karpaty.com.ua).

Якщо не зареєстровані - зареєструйтеся.
Коментарі до цієї статті
nick35 повідомив(-ла) 30.12.2009 11:31
Точно - з собою треба брати бак пального, і краще без дівчит - а то самі все випють!!!))) З Парашки відкриваються гарні краєвиди на навколишні гори. Непідготовленим туристам цей похід може бути заважкий! Треба обовязково брати когось досвідченого, хто вже на Парашці побував принаймі один раз, можу і я за провідника збігати...
Люба [guest] повідомив(-ла) 01.07.2005 11:39
Те, що з погодою на Парашці не вгадаєш - це точно. Вітер такий холодний дме, голову зносить, а спустишся на 300 м і вже відчуваєш, що літо таки.
oisac2003 повідомив(-ла) 02.11.2003 11:15
Це вам не Африка БАНАНИ ХАВАТИ ...
vassia повідомив(-ла) 10.10.2003 19:28
Та-а-а-а на Пікую було супер, особливо, враховуючи, що стежку топтало 100 чоловік......

А Парашка - підступна гора,...з тих 5 разів, що там був- два не дойшли, а в трьох випадках - при хорошій погоді внизу, нагорі жах- вітер, сніг, туман і т.д. і т.п.....
Юрко повідомив(-ла) 25.09.2003 08:52
Та були ми на зимовому Пікую, в тумані і при -10. Спирт мали (коньячний ;) і дівчат було море. Жодних претензій!
bambulino повідомив(-ла) 25.09.2003 00:22
Спробуйте зимове сходження на Пікуй. Враження просто супер. Дозволю дати дві поради: беріть більше спирту і не беріть з собою дівчат.
Мирослав повідомив(-ла) 18.09.2003 16:14
Щось подібне було у мене, коли ми двоє у лютому вирішили сходити на Парашку. Спочатку шлося нормально, навіть чиїсь сліди були. На підйомі перед копицею снігу було по пояс, але ми вперто лізли, наївно сподіваючись що на хребті снігу буде менше...На хребті його було більше. Була вже перша година...Ми проголосили черговий горбик Парашкою, згризли по замерзлому "Снікерсу" і спустилися назад....Зате який смачний був потім коньяк в кафешці у Сколе!!!!::--))
rstm повідомив(-ла) 17.09.2003 10:02
Як би рано не виїжджав, а погоду в той час на Парашці не вгадаєш. Сам бігаю на неї щороку десь на початку весни.
Юрко повідомив(-ла) 17.09.2003 09:39
Ага, аби розрадити поразку, для таких ситуацій існує прислів'я: "краще 100 раз повернутись, ніж 1 не..."
А київським 81 о п'ятій слабо виїхати? В Сколе були б о 7:00, якраз би встигли...
Нормалайзер повідомив(-ла) 16.09.2003 21:30
Емоційно точний репорт: прийняття важкого, хоч і прогнозованого рішення, знайома ситуація...


Вхід

На превеликий жаль, система Вас не упізнала :-(

   логін
   пароль

пам'ятати мене

На сайті (1): Sanich89.
Пошук

Вебкамера
Верховина


 
 ::: головна сторінка ::: про сайт ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::