Двобій з зимовою Чорногорою закінчився трагічно.

Знову смерть в Чорногорі. На цей раз в Верховинському районі.
Жителі причорногірських сіл ще не забули трагедію зі студентом з Луцька Віталієм Киричуком, який загинув три роки назад на другій по висоті вершині Карпат - Бребенескулі (2036м.), як легендарна Чорногора забрала нове життя, таке ж юне, сповнене мрій, сил і енергії.

Киянину Саші Кірсанову тільки влітку виповнилось 26. Він обзавівся в столиці власним житлом, взяв позику на закупку меблів, мріяв одружитися з коханою дівчиною, але гори перекреслили всі його мрії. І обірвалося життя не в бою за Батьківщину, не при виконанні інтернаціонального обов'язку і не при рятуванні людей. Банальне зневажливе ставлення до гір стало причиною трагедії. Випускник престижного Московського фізико-технічного інституту, молодший науковий співробітник Інституту кібернетики імені академіка Глушкова обов'язково став би професором, можливо академіком, але не судилося...

Тяжка провина лягає на його так званих друзів, які намітили на ці по справжньому зимові в горах дні складний альпіністський маршрут з Шиберного до Дземброні через дві технічно складні вершини Карпат - Піп Іван( 2026м.) і Смотрич (1896м). Згідно спортивної класифікації взимку цей маршрут оцінюється як альпіністська 2А і під силу тільки досвідченим гірським туристам і альпіністам. Не перестаю твердити вже багато років, що в Чорногору взимку ходять три категорії людей : альпіністи, рятувальники і ... самогубці. На превеликий жаль кількість останніх з кожним роком зростає. Двоє туристів з трьох, що замахнулися на цей траверс раніше взагалі не були в Карпатах. Вражає та безвідповідальність з якою молоді люди відносяться до власного життя.
Я десятки років ходжу в високі гори і кожен раз йду як на фронт, туристи ж йдуть як на прогулянку. Я готовий в будь яку хвилину відступити і визнати свою поразку перед ними, туристи ж вершини беруть штурмом на "Ура".

А починалося все досить мирно і спокійно.
Приїхавши в Верховину в суботу 13 листопада молоде подружжя Андрій і Марія Скулиш та їхній товариш Саша Кірсанов сіли в автобус до Шиберного , що відправляється з Верховини об 11 год. На прикордонній заставі "Шибени" їм видали перепустку в прикордонну зону, знаючи що туристи зібралися на Піп Іван.

Група без проблем дійшла до полонини Веснарка, де і заночували. Свій перший день подорожі відмітили пляшкою вина і полягали спати. Прокинувшись вранці побачили, що надворі вже зима. Це не злякало їх і опівдні вони були вже біля руїн старої польської обсерваторії, що розташована на горі. Ураганного вітру зі снігом на вершині було недостатньо, щоб прийняти рішення повертатися назад знайомим маршрутом.

Горе-туристи продовжили маршрут до села Дземброня. Йти всім було важко, сили залишали їх з кожною хвилиною. Особливо важко було Саші. Вітер повидував з його очей оптичні лінзи і він йшов майже наосліп.

На сідловині між вододілом Чорногори і горою Смотрич ситуація погіршилась, але туристи і тоді не змогли прийняти єдино правильне рішення - зійти вліво в полонину Чуфрова або вправо до полонини Шешурська, де є в доброму стані будиночок з пічкою. Вони продовжили маршрут до Дземброні найважчим шляхом - через гору Смотрич (1896м).

Тут на вершині Сашка залишили останні сили. Оцінивши ситуацію Андрій приймає рішення встановлювати намет в який і заносять напівживого Кірсанова, але було вже пізно. Під час переодягання хлопець помирає внаслідок виснаження організму і переохолодження. Андрію і Марії прийшлось ночувати в наметі разом зі своїм мертвим товаришем. Вранці о 7 годині 20 хвилин двоє туристів залишають намет і спускаються до Дземброні, де і повідомляють про біду.

Наступного дня особовий склад Верховинського аварійно-рятувального пункту в екстремальних погодних умовах з ризиком для власного життя віднайшов серед засніжених просторів Смотрича намет з тілом Олександра Кірсанова і вручив тіло хлопця батьку Віктору Федоровичу, що приїхав за сином з Києва. Ось так сумно закінчилась ця пригода. Дуже хотілося, щоб туристи, які прочитають ці рядки зробили для себе правильні висновки і ще раз впевнились в тому, що з горами не жартують. І ще хотілося би просити всіх не обходити аварійно-рятувальні пункти і не ігнорувати поради гірських рятувальників.

Анотація.

Цього би не сталося якби:
  1. туристи вибрали б для своєї подорожі гору висотою не вище 1500 метрів
  2. приїхавши в Верховину звернулись би за консультацією до аварійно-рятувального пункту, де одержали би точний прогноз про різке погіршення погоди в горах, інформацію про неможливість даним складом групи реалізувати задумане
  3. прикордонники застави "Шибени" не пропустили би туристів в прикордонну зону врахувавши їх вік і непідготовленість до складної подорожі
  4. з полонини Веснарка виходячи з погіршення погодних умов відмовилися б від сходження на Піп Іван (2026м).
  5. вийшовши на вершину і відчувши екстремальні погодні умови - вернулися б знайомим шляхом назад на полонину Веснарка
  6. спустившись з Попа Івана до найнижчого місця, що має висоту 1650 м. - до сідловини між вододілом Чорногори і горою Смотрич (1896м) - почали б спуск до лісу а не піднімались знову до вершини.

Василь Кобилюк
Командир Верховинського
аварійно-рятувального пункту