стрибнути на головну сторінку  
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::
Українські Карпати
РЕГІОН 
ТОПОГРАФІЯ 
ГІДРОГРАФІЯ 
КЛІМАТ 
ФЛОРА 
ФАУНА 
ОХОРОНА ПРИРОДИ 
ПРО КРАЙ 
Карпати туристські
МАТЕРІАЛИ 
ТРАНСПОРТ 
КАРТИ 
СПОРЯДЖЕННЯ 
МАРШРУТИ 
РЕПОРТАЖІ 
ВИПАДКИ 
ВІДПОЧИНОК 
ПОГОДА 
РІЗНЕ 
Друзі та партнери


   ::: ГОЛОВНА /
 
>>> ФОРУМИ > "Походи"   
 
Увага! Старайтеся розміщувати свої повідомлення у форумах, які співпадають за тематикою (не розміщайте, наприклад, оголошення про купівлю-продаж у загальному форумі). Повідомлення: невідповідні тематиці форуму чи сайту, рекламно/комерційні, образливого змісту, які містять ненормативну лексику, будуть витиратися адміністратором без обговорення.
Умовні позначення:
     нові повідомлення:  - свіжіші за дві доби;  - одну добу;  - 6 годин
      - старе повідомлення.


до початку форуму ::: список форумів :::
перейти в

[ Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] повідовив(-ла) lysyj
Текст повідомлення: Доброго здоров’я, колеги!

Загін Равликів, посилений бригадою ПZ, нарешті повернувся з гірських кордонів. Коротко про основне:

1. Виїхали 30 липня (до речі, дякую всім, хто привітав мене з Д.Н., вам — того ж) франківським, потім раховозом, потім 66-им прямо на заставу в Ділове. Там 2 дні акліматизовувалися :), чекаючи, доки старший солдат Маруся скаже своєму чоловікові-капітанові про наше прибуття. На полонині справді стоїть автобус, а біля нього — свіжовиструганий стіл із лавками. Провтикали підйом на вершину, пішовши траверсами, зате потім змогли три дні спілкуватися з львів’янами, які йшли на 20 км попереду нас. В нас були рації — Мотороли, які чомусь били по прямій на кілдькадесят км, і в них теж, тож ми весело бесідували, висаджуючи на ізмену прикордонників, які після «Сігуранца грочілор, прикордонну полосу перейшли, завтра підриваємо «Рахів-Львів» попросили нас перейти на інший канал :)

2. Тому на ПІМ лізли вранці від котла з озером поміж оті жандарми. Довелося в прямому значенні зубами чіплятися за мох, коли стало ясно, що спуститися назад уже не вийде.

3. Прикордонні стовпи, вірніше, номери на них, в нормальному стані, тому там, де дорога йде хребтом, можна легко орієнтуватися: Межипотоки — 389, Корбуль —406, Стіг — 413. Вочевидь, треба тупо йти, кажучи зустрічним місцевим, що реєстрація у вас є, бо кожна людина у погонах хоче на вас заробити. В Діловому перепустка на 7 чоловік нам обійшлася у пляшку, а вже богданівські — ми випадково на них нарвалися, коли зійшли на ніч у полонину — хотіли пляшку і 30 гривок. От стільки коштує перепустка на кордон. :) Колючка всюди знята. Цивільних румунів бачили тільки під Піп-ІваноМ на полонині, прикордонників ні разу (тільки якось Л., здійснивши черговий акт дефекації на румунську землю, з кущів почав щось горлати з молдавським акцентом, і дехто навіть повівся:), однак наші, роздобрілі від горілки, казали, що стосунки доволі напружені — як між військовими, так і між цивільними.
Все спілкування на дану тему
  1. [ Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] додав(-ла) lysyj [guest] 20:21:41 15/08/2003
    Доброго здоров’я, колеги!

    Загін Равликів, посилений бригадою ПZ, нарешті повернувся з гірських кордонів. Коротко про основне:

    1. Виїхали 30 липня (до речі, дякую всім, хто привітав мене з Д.Н., вам — того ж) франківським, потім раховозом, потім 66-им прямо на заставу в Ділове. Там 2 дні акліматизовувалися :), чекаючи, доки старший солдат Маруся скаже своєму чоловікові-капітанові про наше прибуття. На полонині справді стоїть автобус, а біля нього — свіжовиструганий стіл із лавками. Провтикали підйом на вершину, пішовши траверсами, зате потім змогли три дні спілкуватися з львів’янами, які йшли на 20 км попереду нас. В нас були рації — Мотороли, які чомусь били по прямій на кілдькадесят км, і в них теж, тож ми весело бесідували, висаджуючи на ізмену прикордонників, які після «Сігуранца грочілор, прикордонну полосу перейшли, завтра підриваємо «Рахів-Львів» попросили нас перейти на інший канал :)

    2. Тому на ПІМ лізли вранці від котла з озером поміж оті жандарми. Довелося в прямому значенні зубами чіплятися за мох, коли стало ясно, що спуститися назад уже не вийде.

    3. Прикордонні стовпи, вірніше, номери на них, в нормальному стані, тому там, де дорога йде хребтом, можна легко орієнтуватися: Межипотоки — 389, Корбуль —406, Стіг — 413. Вочевидь, треба тупо йти, кажучи зустрічним місцевим, що реєстрація у вас є, бо кожна людина у погонах хоче на вас заробити. В Діловому перепустка на 7 чоловік нам обійшлася у пляшку, а вже богданівські — ми випадково на них нарвалися, коли зійшли на ніч у полонину — хотіли пляшку і 30 гривок. От стільки коштує перепустка на кордон. :) Колючка всюди знята. Цивільних румунів бачили тільки під Піп-ІваноМ на полонині, прикордонників ні разу (тільки якось Л., здійснивши черговий акт дефекації на румунську землю, з кущів почав щось горлати з молдавським акцентом, і дехто навіть повівся:), однак наші, роздобрілі від горілки, казали, що стосунки доволі напружені — як між військовими, так і між цивільними.
    • [ Мармароси-Чорногора-"Беркут". Епізод 2 ] відповів(-ла) lysyj [guest] 20:25:11 15/08/2003
      На територію Шибеницької застави ми йти обламалися, бо горілка вже закінчувалася :) і за Стогом повернули на північ. Вздовж усього кордону ростуть кілограми білих грибів. З чорницями теж усе гаразд.

      4. На полонинах між Мармаросами і Говерлою живуть чудові люди, які завжди продадуть дорожчий сир або пригостять дешевшим спраглих і зголоднілих мандрівників. Ну й сотку з задоволенням потягнуть. Було доволі вітряно, гірше ніж на Чорногорі. А от над Чорногорою, як завжди, майже постійно висять хмари. Зате вода в Бребенескулі тепліша, ніж у річках. Величезний туристичний трафік. Багато центральноєвропейців похилого віку.

      5. Варто відзначити Сашка Є., який усі ночі спав поза наметом. Особливу відзнаку він отримав за ніч після вечора, присвяченого страшним історіям про карпатських хижаків, щезників і прочих єтів. А отримав за те, що все таки не вбив сокирою Володю, який вибіг до вітру.

      6. Перед підйомом на Говерлу застала гроза. Дуже зручно перечекали її, прикривши наплечники целофаном, а самі залізши в розставлений тент (щоправда, довелося тримати його руками, щоб не зірвало :). На Говерлі зустріли чернівецьких нациків у в’єтнамках, шортах і дощовиках із клейонки, а також білоруських туристів у радянських афганках. В сябрів була база біля третього стовпчика, і ми стали поруч на дньовку, щоб забрати товариша, який з Києва хоча б на пару днів мав приїхати. І приїхав. Чекаючи його — саме була неділя й сотні паломників на Говерлу — могли спостерігати, як люди йдуть на Гору в ловкеньких білих штанцях, а повертаються... :) Білоруси — молоді пацани з наставником років 40 — хавають Карпати от і до, багато де були, і ще більше збираються побувати. Молодці.
      • [ Мармароси-Чорногора-"Беркут". Епізод 3 ] відповів(-ла) lysyj [guest] 20:27:42 15/08/2003
        7. Шлях старим кордоном від Говерли до Яблуницького перевалу — різний. До Кукіля багато перепадів висоти, стежка йде лісом, уже зарослим, поміж старих окопів, під ногами часто зустрічається колючка, можна знайти чимало гільз і куль, а Володя знайшов (щоправда, рік тому) на перевалі ще й людську колінну чашечку. Обов’язково треба стежити за зарубками напрямку на стовпчиках. Кукіль можна траверснути, десь на стовпі 10/6 є прекрасна стежка ліворуч, через полонини. Далі дорога більш-менш рівна, а от після 18 стовпа можна блуканути, бо доріг на Лазещину і Вороненку стає дуже багато. Малини — тонна.

        8. Понад Лазещиною нам розповіли дві мрачні історії: а) як місцевий, побачивши, що пташечка сидить на дроті ЛЕП і їй нічого не робиться, поліз, взявся за дріт і вбився; і свіжіша б) як мама з донькою 14 років пішли в полонину за молоком, а сині вівчаоі згвалтували й повісили дівчинку. :( Найшикарніший будинок — і авта біля нього — в Лазещині — це лісництво. :(

        9. Але годі про сумне. Ресторан «Беркут», в якому ми планували закічити похід, виявився класним, не реконструйованим зсередини легендарним радянським закладом на кшталт «Дубків», де досі, за словами Небелюка, «витає дух Івасюка й Миколайчука». :) Ми замовили купу страв — перше-друге-третє — на 8 чоловік, дві горілки, два шампанського, мінералку, якісь приколи на кшталт дерунів — і це все обійшлося нам у 280 гривень.

        10. Пейзажі протягом усього походу — фантастичні!!! Говерлу й Петрос обійшли з усіх боків. Всім дякую. Зустрінемося у горах або на пиві. Або у горах на пиві. :)
    • [ Re: Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] відповів(-ла) zenko 19:54:34 17/08/2003
      Я в по тому маршруту пройшов у серпні 2003. Прикордонники були значно добріші (напевне ще не набрались бізнесово-горілчаного хисту). Збираюсь знов на 19-20 серпня виїзд зі Львова. Головна моя мета: Чи можна збігати з Неняски до Фаркау? все решта я там бачив....Нікому не бажаю жахливу грозу з блискавками на відстані порядку 200-250м на скалах Смерті.
      • [ Re: Re: Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] відповів(-ла) Myroslaw 20:51:11 17/08/2003
        був там недавно.
        погранці були злі як собаки(як вияснилося пізніше перед нами йшла група з Золочова, чи з Жовкви, без карти безкомпаса, блуданули, вийшли десь в Румунії в якомусь селі де їх містні мєнти повязали+перевірка львівська) навіть гроші не хотіли брати.
        Особливий прикол це старший солдат Маруся з судженим, який не видавав дозвола мотивуючи це відсутністю маршрутного листа, дозволу з КРЗ, довідки про якісь прививки, і т.д., не поміг навіть комплімент шо нема нічого гарнішого ніж жінка в уніформі:-)) але ми все одно пішли
        деталі в репорті, який ніяк не вродиться:-))
      • [ Re: Re: Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] відповів(-ла) zenko 20:07:18 28/08/2003
        Пройшли нормально. ночівля єдна була дуже важлива для мене. За Мезипотоками перед скалами Смерті. Вода є 150м вниз. Дрова 50%50 сухі ялини та джереб. Зате: серед ночі (1.30) можна йти на Фаркау зі Стеавула. то 1.5км далі місця ночівлі.
        Мо нарешті і дам звіт і якісь зі 1000 фоток на сайт.
    • [ Re: Мармароси-Чорногора-"Беркут" ] відповів(-ла) Alex [guest] 16:32:42 19/08/2003
      Нам дозвіл на чотирьох чоловік обійшовся в 30 гривень (сторгували десятку). Розмова була одразу з капітаном. Правда, документів крім паспортів у нас не було, про що ми чесно заявили.
      Приємним було напутнє слово: "Україна - наліво, Румунія - направо, підете направо, я за вас більше не відповідаю. Щасливої дороги".
      За чотири дні під самим кордоном жодного наряду не бачили, за пропуск питався лише один вуйко з Лисичої.
      До речі, пропуски в Діловому вже друкують на комп’ютері. Висновок - комерціалізація прикордонного туризму вже на підході.
      P.S. Для цікавих - у потязі розмовляв з дядьком із Гриняви, той казав, що застава на Перкалабі вже також пропускає на кордон. Висновки робіть самі, а ми наступного літа туди і махнем.


до початку форуму ::: список форумів :::
перейти в


 


Пошук



 
 ::: головна сторінка ::: форуми ::: мапа сайту ::: статистика ::: відпочинок :::